«Людське безсмертя з роду і до роду. Увись росте з коріння родоводу. І тільки той у кого серце чуйне, хто знає, береже минуле і вміє шанувать сучасне – лиш той майбутнє вивершить прекрасне. Як не може рости дерево без коріння, так не може жити родина без роду. «Родина», «рід» — які слова святі! Вони потрібні кожному в житті. Бо всі ми з вами — гілочки на дереві, що вже стоїть віки. Це дерево — наш славний родовід. Це — батько, мати, прадід твій, дід. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ.»

    Цими словами почався цікавий урок літературного читання в 3-А класі (класний керівник Сливка Тетяна Олександрівна), тема якого була «Родовідне дерево». На уроці учні ознайомилися з історією виникнення традиції родовідних дерев. Дізналися, що кожна сім’я – це маленький світ, маленька країна. В цій країні свої закони, звичаї, традиції. Традиційно історію роду показують у вигляді дерева. Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду. Як дерево тримається на корені, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий досвід життя і допомагають молодим. Коріння – це наші предки, прародичі. У ньому наше минуле, пам’ять. Стовбур – мама та тато. А гілочки – це діточки. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід.

   Так з метою  родинно-сімейного виховання у класі  відбувся захист міні-проектів «Дерево мого роду». Робота над проектом дала можливість зміцнити родинні зв’язки, відродити сімейні традиції. Діти намалювали свої родовідні дерева і  із захопленням презентували один одному  про свої великі та дружні родини. Учні проявили любов до родини, до своїх пращурів, до рідної землі.