Стоять солдати у бронзі і граніті у тихому сквері в центрі селища Середнє. Над ними вічна слава у зеніті, і вічна пам’ять по усій землі. На обеліску викарбовані прізвища молодих хлопців-односельчан, які пішли воювати у другу світову війну і не повернулися додому. Могили їх знаходяться по всій Європі, а пам’ять про них вічна в наших серцях. Тому ми приходимо до пам’ятника, щоб поклонитися, помолитися, вшанувати хвилиною мовчання і сказати сердечне спасибі всім полеглим односельчанам за те, що вони відвоювали для нас мир і свободу і нам сьогодні живеться – затишно і щасливо. Яке щастя жити в мирі, лунає дитячий сміх, всі навколо веселі й щирі. Яке щастя жити в мирі, і хочеться любити увесь світ і всіх людей. Але на жаль не всі в нашій сучасній державі мають таку можливість.

   Яке це страшне лихоліття – війна. Хай ніколи не буде війни! Сторінками історій мандрували учні 7 класів з учителем історії Галушка Е.Ю. в музеї бойової слави школи.

    А що ви знаєте про війну?

    Те, що вона була страшна і жорстока.

   Ми дивилися про війну фільми і альбоми. Але не можна відчути всього, а тільки побачити.

   От і добре, що відчути не можна цього страху, болі, жорстокості, голоду і холоду. Люди за те і полягли в боях, щоб ми з вами цього не відчули на собі… Тож дай нам Бог йти мирними шляхами.